- дисонанс
- -у, ч.1) муз. Негармонійне поєднання звуків, порушення співзвучності; прот. консонанс.2) перен. Те, що вносить розлад у що-небудь, суперечить чомусь.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
дисонанс
Смотреть что такое "дисонанс" в других словарях:
дисонанс — (лат. неструнке звучання) Неузгодженість композиційних елементів за масштабністю, спрямованістю форм, кольором, силуетним характеристикам тощо (порівн. консонанс, асонанс). Разом з тим, існує: дисонанс ритмічний свідомий прийом, коли за допомогою … Архітектура і монументальне мистецтво
дисонанс — същ. неблагозвучно, дисхармония, какофония, шум същ. разногласие, несъгласие, несъответствие, несъобразност, противоречие същ. дисониращ акорд, врява … Български синонимен речник
дисонанс — (порушення співзвучности), дисгармонія, розлад … Словник синонімів української мови
дисонанс — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
дістон — дисонанс, дисгармонія [XIII] … Толковый украинский словарь
дисонансний — а, е. Прикм. до дисонанс … Український тлумачний словник
дисонансовий — а, е, муз. Прикм. до дисонанс 1) … Український тлумачний словник
дисонувати — у/є, недок. 1) Звучати дисонансом (у 1 знач.). 2) з чим, перен. Виявляти невідповідність із чим небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що небудь … Український тлумачний словник
діафонія — ї, ж. 1) Те саме, що дисонанс. 2) У середньовічній музиці – музика двоголосного складу … Український тлумачний словник
консонанс — у, ч. 1) муз. Гармонійне поєднання звуків; співзвуччя; прот. дисонанс. 2) літ. Рима, в якій наголошені голосні різні, а голосні, що стоять перед голосними наголошеними або після них, – однакові … Український тлумачний словник
