дисонанс

дисонанс
-у, ч.
1) муз. Негармонійне поєднання звуків, порушення співзвучності; прот. консонанс.
2) перен. Те, що вносить розлад у що-небудь, суперечить чомусь.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Поможем сделать НИР

Смотреть что такое "дисонанс" в других словарях:

  • дисонанс — (лат. неструнке звучання) Неузгодженість композиційних елементів за масштабністю, спрямованістю форм, кольором, силуетним характеристикам тощо (порівн. консонанс, асонанс). Разом з тим, існує: дисонанс ритмічний свідомий прийом, коли за допомогою …   Архітектура і монументальне мистецтво

  • дисонанс — същ. неблагозвучно, дисхармония, какофония, шум същ. разногласие, несъгласие, несъответствие, несъобразност, противоречие същ. дисониращ акорд, врява …   Български синонимен речник

  • дисонанс — (порушення співзвучности), дисгармонія, розлад …   Словник синонімів української мови

  • дисонанс — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • дістон — дисонанс, дисгармонія [XIII] …   Толковый украинский словарь

  • дисонансний — а, е. Прикм. до дисонанс …   Український тлумачний словник

  • дисонансовий — а, е, муз. Прикм. до дисонанс 1) …   Український тлумачний словник

  • дисонувати — у/є, недок. 1) Звучати дисонансом (у 1 знач.). 2) з чим, перен. Виявляти невідповідність із чим небудь, вносити дисонанс (у 2 знач.), розлад у що небудь …   Український тлумачний словник

  • діафонія — ї, ж. 1) Те саме, що дисонанс. 2) У середньовічній музиці – музика двоголосного складу …   Український тлумачний словник

  • консонанс — у, ч. 1) муз. Гармонійне поєднання звуків; співзвуччя; прот. дисонанс. 2) літ. Рима, в якій наголошені голосні різні, а голосні, що стоять перед голосними наголошеними або після них, – однакові …   Український тлумачний словник


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»